Осінь… Холодно… Чайка на хвилі
Колисає розбіжні думки,
Їй незвично у вранішній тиші
Відчувати напливи журби.
Сонні рибки мигають хвостами,
Їм, напевне, затишно на дні,
Не лякає їх осінь з дощами,
Не бентежить самотність у тьмі…
Білий лебідь дрімає на стежці,
І притихли качки у траві,
А ворона у чорному светрі
На високім сидить ліхтарі…
Небо в сяєві сонця сміється,
І пустують хмарки у воді…
Все нагадує ауру серпня,
То чому ж так ознобно тоді?..