Повертаюсь додому, мандри трохи втомили.
Тепер я знаю, від себе не втечеш.
Ілюзорні мрії мене полонили.
Заблукав ненароком в павутинні соцмереж.
Я пливу за течією, це моя довіра світу.
Моя відданісь небу не знає меж.
Але п'ята точка, подібна магніту.
Притягує пригоди від яких не втечеш.
Випью це життя до дна.
І коханням, залью очі.
Повний місяць цього дня.
Сонця схід, цієї ночі.
Повертаюсь додому, мені усі радіють.
Чекають напевно вражень візок.
Коли не мандруешь, мізки ржавіють.
І не вгамуєш спрагу навіть з книжок.
Бронебійні думки випробують вічність.
Посміхається всесвіт коли його пізнаєш.
Але п'ята точка вмикає магічність.
І чекають пригоди від яких не втечеш.
Випью це життя до дна.
І коханням, залью очі.
Повний місяць цього дня.
Сонця схід, цієї ночі.
https://youtu.be/a5QRhTVaWxQ?si=B3lhP9Q2fqZ8Kkul