Тихо стогне душа, у глухому куті,
Бо на поміч душі тій, ніхто не біжить.
Ось проходить священник, він поспішав,
Бо на службу до Храму уже не встигав.
Тяжко стало та сум забриніла сльоза
Заспокійся, лунає вже піснь голосна,
Почекай, потерпи, там левіт вже іде,
Ще хвилинку, ось - ось допомога прийде!
Підійшов, подивився, тай далі пішов
Він у хорі співав, і часу не знайшов,
Запізнитись до друзів та співів своїх
А цей на дорозі страждає ж за гріх.
Тихо плаче душа та, болять її рани,
Ворог злий їй наніс ті рани криваві,
І не може душа ні іти ні стояти
Я благаю тебе поможи Боже правий
Ось один підійшов, нахилився присів,
Посміхнувся, водою всі рани обмив,
Мазь на рани наклав, та одежею вкрив,
Та на ослика свого тихенько всадив.
До готелю привіз, за ночівлю сплатив,
І Христос, про цей вчинок всім розповів,
Не залишив, не кинув, його помирати,
Бо у серці любов, повно там благодаті.
Самарянин то був людина проста,
Не левіт не священник в душі красота,
І залишився в пам’яті нашій – повік,
Бо сповнив Закон Божий той чоловік.
Автор Широков А. А. 11,11,2023 г Киев Украина.