Із циклу «Сонячний берег»
Ховає сон у хмари туги
апатії густий туман
і марні розуму потуги,
як душу сковує зима.
А холод сіється байдуже
на уповання килими.
Біля труни надії тужить,
сльота космічної зими…
І час тече до небокраю,
його уже не зупинить,
але оте лиш серце крає…
Усе життя – єдина мить!.
Життя – ідилія комфорту,
коктейль природи і чеснот,
короною морського форту
уже веде на… ешафот.
11.11.2023