***
Не цветут на окне герани –
Символ будней, наш дух крадущих.
Мы всё время стоим на грани
Неизвестных дорог, нас ждущих.
Тяги вдаль из души не вынет
Цепкость стен и капкан сомнений,
Ни на день в душе не остынет
Молодая жажда свершений.
Что нам счастье сладких привычек
В неизменных объятьях дома –
Может, завтра уже покличет
Канонада грозного грома.
Всё настойчивее стремленье
Отыскать в темноте глубокой
Молний бешеных исступленье,
А не сон луны лежебокой.
Оригинал
Чоловікові
Не цвітуть на вікні герані –
Сонний символ спокійних буднів.
Ми весь час стоїмо на грані
Невідомих шляхів майбутніх.
І тому, що в своїм полоні
Не тримають нас речі й стіни,
Ні на день в душі не холоне
Молодече бажання чину.
Що нам щастя солодких звичок
У незмінних обіймах дому –
Може, завтра вже нас відкличе
Канонада грізного грому!
І напружений погляд хоче
Відшукати у тьмі глибокій –
Блискавок фанатичні очі,
А не місяця мрійний спокій.