Лина Костенко. Где-то лихо крадётся...

Пётр Флотский
***

Где-то лихо крадётся шагами неслышными.
Но внезапно мгновение лёт прекратит.
Почернеет село обгоревшими крышами.
В белом свете маньячка война загремит.

Крови с дымом хлебнут прошлой жизни останки.
Выгибает империя хищный хребет.
По дорогам ползут, растопырившись, танки.
Скрылась свастики лють в букве ломаной Zet.

Ещё светятся хатки сквозь вьюжные ночи
и не знает никто, что ему на роду.
Лишь Софии святой воспалённые очи
выжигают навек супостатов орду.


Оригинал

***

Підкрадається лихо нечутними кроками.
Але раптом зненацька зупиниться мить.
Почорніє село обгорілими кроквами.
І на білому світі війна загримить.

Захлинаються кров’ю і димом світанки.
Вигинає імперія хижий хребет.
По дорогах повзуть розчепірені танки.
Причаїлася свастика в літері Zet.

А ще світяться хатки в зимовій завії.
Ще не знає ніхто, що йому на роду.
Лиш над Києвом очі святої Софії
спопеляють навіки новітню орду.

27.02.2022