Жіночка-селяночка трудяжка як бжілка,
Несе щастя й радість у свою домівку.
Не свята, гріховна, а в серці жагуча,
Вистрадана в муках, та душа квітуча.
Жіночка-селяночка не слабка, а сильна,
Не падає духом...підкорить вершини.
І як буде треба коня остановить,
Як вогонь гаряча спепелить і створить.
Жіночка-селяночка мудра, незалежна,
Стерпить всі обіди бо любов безмежна.
Очі повні болю та крізь біль сміється,
Душа вся розбита та все ж не здається.
Жіночка-селяночка як німфа красива,
Бог подарував їй за спиною крила.
Бо вона є мати, значит духом сильна,
Для когось найкраща, для когось святиня!!!