Дивлюсь на дощик крізь вікно
І на калюжі,
Здається, що іде кіно,
Всі кадри – в блюзі.
Дерева мокрі… Опада
На землю листя,
А Осінь руки підійма,
Немовби крила.
Сіренька пташка у гнізді
Сидить самотня.
Мабуть, замерзла від вітрів
Та ще й голодна.
Ось так почався листопад,
Посіяв смуток,
Прийшов зі стогом чорних хмар,
Дихнув натужно.
Який невтішний серіал!
Що ж буде завтра?
Чекає радісний фінал
Чи туга владна?..