Осінь – ірландська красуня,
сонячний пломінь волосся.
В синь – горобини начоси,
чи горобців безголосся.
Верби загублене листя,
щирі долоні кленів
поміж іще зелених
трав, від росиці чистих.
День в прохолоді вистиг,
хилять трави колосся,
роси – пригубиш "Рислінг"
і не сп'янієш, бо осінь...
*
А сьогодні щільний туман,
Тільки світло проціджене крізь.
Як примари стоять дома,
Голуби обліпили карниз.
Кицька дивиться у вікно –
Хто налив цю густу рідину
У завжди цікаве кіно,
Наче вихоплене із сну?
Вітер в'язові віти плете
У примарні зачіски див.
Позолочує листя густе
Бог, що всі ці дива породив.