Штовхне в плече незграбний незнайомець,
І хочеш озирнутись: "Сталось щось?".
То, може, – неуважність? Може – втома?..
І подив є, хоч хтось уже пішов.
Штовхне з розбігу дитинча, малеча,
І хочеться підтримать, щоб не впав.
Підтримав, і на серці стало легше –
Мов од падіння людство врятував.
Штовхне біда чи радість у свідомість,
І вже не знає спокою душа...
Душа не заспокоїться – до втоми –
Допоки не складе душа вірша...