Що є поміж світлом і тінню?
Між словом і часом мовчань?
Між добрим учинком і злістю?
Між ранком і світлом прощань?
Можливо, там колір надії,
Образи пронизливий біль,
А в душах поранення свіжі
Від хитрого плетива змій?
Наш світ став давно чорно-білим.
Де чорне – то війни і кров!
А біле зробилось тендітним
Від люті, неправди і змов.
Утрачені людяність, щирість,
Любов, благородство і смисл.
Що треба для щастя людині?
Чи є що цінніше, ніж мир?
Щезають яскраві відтінки!..
Чи сонця хлюпнути в бокал,
Щоб канули в Літу всі війни
І радість з'явилась в очах?..