Рецензия Андрея Королёва на стих Любови Переверзевой «Ти так дале́ко, так дале́ко...»http://stihi.ru/2021/03/31/9702
В чужім краю неприспані надії
Лоскочуть спомин неньчиних полів.
Поглинули їх жадібно події,
Котрих і ворогам би не волів...
Гірке похмілля змушеної втечі,
Як осад болю тане у душі,
Лягає ностальгією на плечі,
Та проливає смуток, мов дощі.
Проте в піснях... калинового краю
Сочить любов до рідної землі,
Милішої за неї я не знаю,
Хоч вся вона у ранах та золі...
Прости своїх вигнанців, УКРАЇНО,
Степи, лани, почуйте серця плач.
Ми - твій народ, навік твоя родина,
І знаєм, що мине пора невдач...
Волання й стогін чується далеко:
Либонь іще лютує дикий кат,
І крила не вберіг свої лелека,
Коли спалив оселю п;яний тать.
Оранто, помолись за нашу неньку,
Жаданий мир та спокій поверни.
Щоб процвітала мила та рідненька,
Ніколи щоб не бачила війни.
До болю зворушлива робота. Мої найглибші та найщиріші співчуття героїчному народу Укаїни. Як і раніше, вірю, що Господь бачить усі страждання невинних людей, які гинуть за дикі амбіції людожера та покарає усю його злочинну зграю гієн, що вирвалася з пекла.
Андрей Королёв 7 21.10.2023