Не друкуй мене цвяхом на курній стернині,
Та навчи мене падати в хвиркіт ночей.
Я тебе намалюю
на майданах, на площах, на місті,
На відкритій зсередини мірі речей.
Там є стовп, на якому підкова
І сліди від копит на стерні крок за крок,
Що зникають щораз в метушливому гурті
Ельфів, фей, дітлахів та духмяних жінок.
То увесь світ зійшовся в палаючу крапку,
Де скінчилася мова, руйнуючи зміст.
Нафарбуй пелюстками розкриті долоні
Реченням, до якого ми ще не дійшли.
Знов на мене чекай — на друкарській машинці
Відтвориш наче Фенікса мій силует.
Я з пюпітра зніму твій портрет наодинці
Серед пройдених кроків на тілі планет.
20 сентября 2023 в 01:06
По-русски:
Не печатай гвоздём меня пыльной стернины,
Научи меня падать в журчанье ночей.
Я тебя нарисую площадями и скверами Сити
На открытой извнутренней мере вещей.
Там есть столб, на котором подкова
И следы от копыт стерневого пути,
Что порой исчезают в роящемся сонме
Эльфов, фей, ароматов нимф и детворы.
Там весь сходится свет в пламенеющей точке,
Где кончается речь, содержанием вдрызг.
Ты закрась лепестками раскрыты ладони
Изречением, что мы ещё не дошли.
Вновь меня ожидай — на печатной машинке
Восстановишь как Феникса мой силуэт.
Твой с пюпитра портрет мы наедине снимем
Среди пройденных тропок по телу планет.