Захотiлося

 

Мабуть, сьогодні перший ранок,
Коли прийшла похмура млість.
Зайшла тихесенько на ґанок,
Так, як незваний входить гість.

Стояла мовчки в сукні жовтій
З букетом листя у руці,
Та раптом я відчула спокій,
Якийсь затишок у душі.

Я тут же запалила свічі,
Знайшла мелодію вітрів
І пригадала ночі літні,
Легкий, веселий шум дощів.

Солодка кава нагадала
Світанки теплі і ясні,
А млість у очі заглядала,
Немовби в пошуку жалів…

Так захотілось увібрати
Усе навколишнє тепло,
А потім щедро розсівати,
Як оживляюче зерно…

Щоб ті, хто зараз в небезпеці,
Хто в герці проливає кров,
Відчули раптом в кожнім серці
Яскраве сонце і любов…