На пагорбах Карпат висить вечірня мла,
Бурлить Серет переді мною.
Мені так сумно й легко так, печаль мила;
Мій смуток сповнений тобою,
Тільки тобою однією…Смутку такого
Ніщо не мучить, не турбує,
І серце знов горить і любить-саме від того,
Що ще живе, ще б’ється і вирує.