Як феєрично навкруги,
Як феєрично!
Притихли втомлені думки,
Мовчать незвично.
Поглянеш в небо, там блакить
Така прозора!
Трава – немовби оксамит,
Квітчаста ковдра!
А падолист, а падолист –
Щось неймовірне!
Так вабить стежкою пройтись
Панно осіннє.
Так хочеться спинити час
Хоч на секунду,
Щоб потім пригадати драйв
У миті смутку.
Ось дощик стукати почав,
Немовби дятел…
А вітер тихо заспівав,
Як божий ангел…