У самоті люблю гадати,
Ходити стежкою думок,
Відчувши паростки наснаги,
Писати за рядком рядок…
Люблю поринути у спогад,
Прожити серцем щастя мить,
Блукати у степу, у горах,
Вхопивши Аріадни нить*…
Люблю старі листати книги
І ворушити давній жар,
Знайти листок сухої мирти*,
Як найцінніший долі скарб.
І знову в роздумах кружляти…
Нема в минуле вороття!
Чому ж у мареві уяви
Бентежно ниє голова?..
Буває, задивлюсь на фото
І вже – усмішка на вустах…
Чому від згадки так солодко?..
Чи, може, в ній є певний чар?..
*Нитка Аріадни (фразеологізм) – рятівний вихід зі складної ситуації.
*Мирта (мирт) – південне вічнозелене дерево родини миртових з білими або рожевими квітками і темно-зеленим запашним листям.