Не вiдмотати

 

Життя людське – немов кіно.
Роки мигтять, як кадри.
Те, що було давним-давно,
Втрачає плавно барви…

А, може, взяти і назад
Всю відмотати плівку,
Щоб повернути давній кайф,
Стрімкий початок фільму.

Знов подивитись на дівча,
На бантики у косах,
Відчути трепетність зізнань
В нічних солодких нотах.

Знов пережити радість мрій,
Щасливі дні і ночі,
Життя без війн, полон надій,
Усі жадання творчі.

Якби ж то можна! Ми, на жаль,
Лиш можем уповати…
Життя – необоротний шал!
Не можна відмотати…