Я прожила років немало,
Для когось я давно стара,
Та у душі моїй не згасло
Жадання щастя і добра.
Як в давній юності я мрію
І сподіваннями живу,
Сама себе думками грію
І забуваю про зиму.
Я на обличчі бачу зморшки
І відчуваю в серці біль,
Та це ж не міни і не бомби,
І не зимова заметіль…
Буває важко, я тримаюсь
І волі не даю сльозам
І підкорятись не збираюсь
Ані хворобам, ні рокам…
Я не чекаю з неба манни,
Не вірю зорям і богам,
Тишком зализую всі рани
І знов іду назустріч дням…