Коли шумить навколо дощ,
Я не сумую, тільки мрію
Про тишу і приємне щось,
Сама себе думками грію.
Мені так затишно під шум
У різні спогади пірнати,
Згадавши неповторну юнь,
Себе замріяну впізнати.
В густім тумані дощовім
Немає перешкод для думки,
Захочу, лину в отчий дім,
Щоб зняти залишки напруги…
Я можу навіть океан
Перелетіти за хвилину,
Блукати в лісі по стежках,
Гриби збирати чи шипшину…
Вслухаюсь в музику дощу,
В довірливі розмови крапель…
О, як чарує душу блюз,
Немов мене втішає ангел…