Як гарно жити в цьому світі,
Кохати, вірити в дива,
Купатись у пташинім співі,
Радіти сонцю, як дитя!
Я знаю, світ не ідеальний,
Багато в ньому горя й зла.
Хвилює душу глас фатальний,
Коли твердить про небуття.
Та я живу, шукаю світло
І сподіваюсь на добро,
Милуюсь променистим сріблом,
Відлунням гомінливих гроз.
О, ні, я не втомилась жити,
Стрічаю радо кожний день!
Людське життя – як квітка мирти,
Як мудрість істинних натхнень!
Не стримати чуттєвий подих
Від дум сумних про небуття.
Багато є спокус солодких,
Та найсильніша – це життя!