Моє життя, воно таке мінливе:
То гріє, то дощами полива,
Принадливе, як квітка, і чутливе,
Жалюче інший раз, як кропива.
Уранці прокидаюсь і не знаю,
Чим буде сьогодення для душі.
Можливо, я удачі мить спіймаю,
А, може, буду в горі і журбі.
Живу весь час, немовби на вулкані,
Тривожно прислухаюсь до звучань:
То бачу щось потворне у тумані,
То згадую стихію руйнувань.
Пошли, о, доле, хоч би наостанок
Щасливе і погідливе життя,
Дай тиху ніч і радісний світанок,
Як келих живодайного вина…