Душа моя замерзає
Душа моя замерзає
Від дуже тяжких новин.
Ні сонце не зігріває,
Ні осінь вбранням своїм.
Звичайно, ніхто не знає,
Як дошкуляє щем,
Як серце ночами плаче,
Від дум, навислих свинцем.
Я ж думала, ненадовго
Прийшла ця страшна чума,
Що згине підступне кодло,
Немов від сонця роса.
Дні пролітають за днями:
Осінь, зима, весна…
Господи! Що буде з нами?
Чи вирвемось ми з жерла?
Сльози зворушливі ронить
Небо на думи мої…
Говорять, що все проходить…
Чи буде кінець війні?