Не тільки писати, вже важко й читати
Про сльози людські і війну.
У мирну країну прийшли супостати
І вбили у серці весну.
Так хочеться чути про радість кохання,
Про мирне щасливе життя.
Та в змучених грудях – ракета вчорашня,
Жахливе снарядів виття.
Хотіла б писати про розкіш і мрії,
Про теплі людські почуття.
От тільки в душі – лиш печаль безнадії,
Журба і тяжкі відчуття.
Ні сонце, ні небо, ні згадка про море –
Ніщо не вгамовує сум.
Нависло над світом заплакане горе…
Зриваються стогони з вуст…