Ну ось і дощ прийшов осінній,
Вже чути крапель дружний дзвін.
Можливо, він у час вечірній
Утішить мій бентежний сплін.
Можливо, подихом ритмічним
Вгамує дощ душевний біль
І змиє шелестом спокійним
Усю гірку дошкульну сіль.
А може, сум меланхолійний,
Що затаївся у душі,
Відчує в шумі знак магічний
І стане краплею на склі…
Я ж, як раніше, усміхнуся
Від дощових шумливих нот,
Скажу тихенько, як відлуння:
"Мені с тобою добре, дощ…"