На річці навскісь йде коса,
на ній росте трава,
на тій траві роса
а на косі стоїть косар...
Коса травою рясно поросла,
косарь працює з самого рання.
Під вечір втома, він пішов додому,
траву недокосив, свою косу лишив...
Вздовж берега дівчина йшла,
красою милувалась і косу плела,
ходила так майже щодня,
подобалась найбільш трави краса...
Як до коси дійшла,
то здивувалася,
коса коса, коса,
коса якраз вже заплелась...
З коси косої косу косаря взяла,
пійшла до нього попросить,
щоб білше не косив,
красу трави лишив!