Сказав Бог Аврааму: Я дам тобі насліддя
Котрому ліку і не буде. Немов той пісок
А той подумав : як? Сара ж он безплідня
Та й в такі роки чи почую сина голосок?
Ми вже старенькі. А діток поки не маєм
І як то може статись з нами теє ото все?
Он Сара пропонує що б ввійшов я до Агарі
То з розпачу. Я розумію який біль несе
А те що Ти говориш Боже- ми то довіряєм
Та роки наші вже самі про себе говорять
Так буде хтось кого й за руку потримаєш
І кому спадок у насліддя можна передать
Говорять: краще вже синиця в руці в тебе
Ніж той журавль що десь в височині літа
Нам і самим подбати ж бо про себе треба
Бо так невимовинний смуток серце огорта
Сказав Господь: й цей буде рід великий
Але ж сам Авраам того тоді не розумів
Що все на власний розсуд що зробив він
То був супроти волі Божої він поступив
А пожинав плоди і він й його насліддя
За те що не мав віри обіцяного почекать
І всії ті за тим прийшли що лихоляття
Навчали завжди й у всьому Богу довірять