Вона вже тебе не чекає,
Зневірилась душа у коханні.
Та мабуть уже й не кохає,
Заблудилась в твоєму обмані.
Її спогади дуже далекі,,
Десь блудять в густому тумані.
Думки в голові не легкі,
А серце неначе в засланні.
Душа її дуже чиста,
Як річка така прозрачна.
Та доля наче навмисне,
Скаламутила так не вчасно.
Бо була в душі надія,
Від якої вона взлітала.
Та не знала вона, що не зріла,
Тому обпеклася і впала.
Була на все воля Божа,
І на кохання тоже.
Один лиш Господь знає,
Хто вірно кого кохає.