Знов лице

Роман Сивко
В собі, заблукав... буває, признаймо.
Спокійне, життя... сумні, сірі фарби.
Навчився, читати... думки, і слова.
Емоції, діють... відчуваєш, творця. 

Болюче, це тіло... твій біль, в насолоді.
Створи, життя сам... лабіринти, болота.
Взаємні, пастки... пам'ятай, все життя.
А час, все розставить... думки, і ловця.

Хтось, правду ховає... та він, вже в тобі.
Ти знов, все забув... суди, лиш себе.
Слова, говорив... а він, їх, почув.
Бажання, в житті... цей вирок, твій сон.

Від кого, ховаєш... страхи, темні фарби.
Це слабість, твоя... відчуваєш, прокляття.
Помилки, бувають... це навчання, в житті.
Ховавши, слова... ти скривив, знов лице.