Сумувала душа по душі,
Та признатись собі боялась.
Бо не купиш любов за гроші,
Скрізь фальшивість вона сміялась.
Боса бігла до омріяних мрій,
По квітучим садам та дібровам.
Задихалась від своїх почуттів,
Бо внутрі бушувала солодка основа.
Вона знала, що в житті є душа,
Дуже рідна, бо її лікувала.
Плаче серце немов те дитя,
Лише в ній знайшла спокій немалий.
Не шукала вона собі щастя,
Воно було давно вже в руках.
Вона ласки хотіла не страсті,
Сумувала, бо була вже в літах.
В неї було одне лиш бажання,
Щоб навіки з душою з'єднатись.
Але з іншого боку мовчання,
Ось приходеться душі сумувати!!!