Куда-то мчатся облака,
чирикая, спешит строка.
Пришёл и властвует сквозняк –
всё кувырком: война, возня...
А дождь ночной и был, и нет,
лишь листья на сухой земле.
Всё как-то не с руки с утра,
как терпковатый виноград
и бутерброд. Зачем-то чай.
И солнце в небе невзначай.
Прохладно. Ветрено. Светло.
И осень где-то за углом...
*
Так быстро улетает жизнь.
Сегодня август. Лето. И тревога.
Спят в жажде мира люди, этажи.
И сонная ползёт во тьму дорога.
*
Сороча тарабарщина речей.
А потім кволе пекло, серпня квіти.
Іще дощем нічним ущент налиті.
Та терпнуть стебла: зверху знов пече.
Затерпло від війни усе нутро:
доволі вже смертей, тривог, розрухи.
Уже новини неможливо слухать.
Здригається адамове ребро...
*
Сором'язливий серпневий ранок,
купка підсолоджених хмарин,
а яскравий місяць хутко тане,
серед листя ледь змигне бурштин.
Радіо сороче десь тихенько,
дятел на профогляд поспіша,
десь синиця несміливо тенька –
в прохолоді ожива душа.
Протяг ледь торкається гардини,
киця причаїлася в кутку,
а дзиґарик цока без упину
часу невгамовицю лунку...
Місто просинається поволі,
біганина транспорту луна,
сонце вийде, день стрімкий очолить.
Хай життя триває. Не війна.
*
Коли на синьому, як слива, небі
хтось вимикає кульбаби ліхтарів,
то сходить половинка місяця,
бо хтось уже шматок від'їв.
І так уже набридла ця комендантська година,
що радієш навіть отій половинці Світла,
що ніхто не спроможний вимкнути.
І така вона чарівна – українська північ без ліхтарів,
просолена Чумацьким Шляхом,
проспівана цвіркунами,
що не змовкають до самого ранку...
Десь поділися мої різнокольорові олівці...
*
Серпень – палаюча спека,
жовте лежить узбіччям,
небо пусте, линяле,
майже мовчать птахи.
Серпень – кавун і диня,
це не банан чужинський,
не ананас, не манго,
без претензій, пихи.
Серпень – жага і спрага,
берці важкі, аж хлюпа,
піт роз'їдає душу,
плавить бронежилет.
Серпень – під кулями поле,
біль і жах від прильотів,
і млинці зі сльозами.
Скільки ще треба жертв?
Серпень – мальви і Спаси,
яблука, мак і бджоли,
і комахи кусливі,
сонця солодкий мед.
Серпень – за мир звитяга,
вітер несе пилюку –
землю, від крові солону,
щоб з ворогів – омлет.