Думки козака.
Катерини білолиці,
Ганни та Марії
їдуть, їдуть за границю
і там сім'я сіють.
Покидають Україну
Дніпро і Карпати
Покидають всю родину
де родила мати.
На чужині живуть краще
та не в цьому сила.
В ріднім краї було щастя,
де мати носила.
Увезли щастя з собою?
Тільки лиш частинку...
За далекою горою
не купиш на ринку.
Будуть шляхи, будуть німці
другого народу,
якщо згинуть українці
козацького роду...
Ще не вмерла Україна
зі своїм тризубом:
споглядав козак руїни
з думками під дубом.
Той же Дніпро, той же острів
Хортицею зветься,
Стало більше лиш погостів...
Так за що ж він б'ється?
Відповіді не находить
те що він питає.
Щастя його десь там бродить
і його шукає...
Катерини білолиці,
Ганни та Марії
їдуть, їдуть за границю
і там сім'я сіють...