Руан, перевод из Лины Костенко

Алексей Бинкевич
               

                Жанну д'Арк сожгли в Руане.
                "Мне жалко тебя, Руан!" —
                это её последние слова.

…А мир чадит. А свет уже не белый.
И ты такая, как бальзам для ран.
Голубка Жанна, духу нет предела...
"Руан, Руан! Мне жаль тебя,Руан.
Руан, Руан... взметнулись в небо башни.
Красивый город, что и говорить.
Руан, Руан, народ твой бесшабашный
сжигает деву, видишь, как горит?
Ты видишь, ты! Ты ноздри раздуваешь,
в восторге занемел, что твёрдый знак:
как мучается!., корчится!., рыдает...
и стонет, стонет!., — а ты ж думал как?
Да, это больно. Тяжко. И смертельно.
Отвратны телу нежности огня.
Костёр для палача - святое дело.
А кто, скажи Руан, кто вынуждал тебя?!

И в памяти всплывают на минутку, —
предсмертные мгновения Христа:
как жолнер, окунувши в уксус губку,
отправил кляп распятому в уста.

Приветствием оплачу вас я, люди.
Огнём сгораю в вашу темноту.
Благодарю за клевету, осуды,
за грохот и за вашу немоту.

Не вырваться. Прикручена, прикована.
Обугливаюсь, ад огня кляня.
А все-таки горят со мной оковы,
что мёртой хваткой взяли в плен меня.
Прощайте, люди. Кланяйтесь гориллам.
Сгорю, воскресну, растворится дым.
Но будет от тебя разить горелым,
Руан, в тандеме с именем моим!

Переклад російською Олексія Бінкевича
Соліньяк, Франція               
01 серпня 2023р.


 Ліна Василівна Костенко,19/03-1930
       
           РУАН
Жанну д'Арк спалили в Руані.
"Мені шкода тебе, Руане!" — це останні її слова.

...А світ чадить. А світ уже не білий.
А ти така, хоч прикладай до ран.
Голубко Жанно, дух неозлобілий, —
"Руан, Руан! Шкода тебе, Руан!"
Руан, Руан... Така висока вежа.
Красиве місто, що і говорить.
Руан, Руан, на площі ж не пожежа, —
людину палять, бачиш, як горить?
Ти бачиш, ти! Ти ніздрі роздуваєш,
ти товпишся, ти в захваті закляк:
як мучиться!., і корчиться!., буває ж...
і стогне, стогне!., — а ти ж думав як?
Це боляче. Це тяжко. Це смертельно.
Для цеї муки тіло заслабе.
Ну, кат — це кат, вогонь розвів ретельно.
А хто, Руане, хто примушував тебе?!

А втім, чого ж. Все так, на кожнім кроці.
Останнє в світі враження Христа:
як той жовнір змочив ту губку в оцті
і ткнув її розп'ятому в уста.

Вітаю вас. Оплакую вас, люди.
Горю вогнем у вашу темноту.
Спасибі вам за наклепи й огуди,
за галас ваш і вашу німоту.
Не вирвуся. Прикручена, прикута.
Обвуглююсь у пекло вогняне.
А все-таки горять зі мною й пута,
що до стовпа прив'язують мене.
Прощайте, люди. Кланяйтесь горилам.
Згорю, одмучусь і воскресну я.
Та тільки буде пахнути горілим,
Руан, Руан, твоє, Руан, ім'я!