Знов ранок в тумані, а в вечері, дощ.
Все це ти прохав, подарунок знайшов.
Прохання твоє, він як бачиш, почув.
Прогалини пам'яті, лиш час повернув.
Вже страху не має, бо ти вже десь там.
Частину людини, знов свою приховав.
Вони там сміялись, тепер в когось страх.
Лиш повне зізнання, дарує вам смак.
Себе не впізнають, боягузливі тіні.
І знов повтікають, від болючого тіла.
Хтось дивиться в очі, ще й посмішка є.
А хтось знов заплаче, забувши себе.
Від болю горять, лише темні слова.
Так, правда у гору, цей дим підіймає.
В системі ти будеш, маленьким рабом.
Слідкуй за словами, програмуючи "Сон".