Щоб кохання плавом* водоспаду
Кожну мить робило чарівною,
Треба жити зараз, без відкладу,
Навіть в час, коли війна з ордою.
Треба жити і радіти сонцю,
Небу, морю, полю золотому,
Не картати безпідставно долю,
Повертатись радісно додому.
А слова "пізніше", "потім", "завтра"
Назавжди забути, не вживати!
Бо вони – немов залізні гальма,
Треба їх, немов дитя, приспати.
Щоб душа не знала дорікання,
Щоб у серці сяяв щастя промінь,
Треба не скупитись на сіяння,
Дарувати щедро серця пломінь.
Треба жити, не чекати дива…
Випадок щасливий – не від Бога!
Кожен день, година чи хвилина –
Особлива у житті нагода!..
*Плав – те саме, що потік.