Мама, родная! Приди, помолися.
Сына от мук защити!
Боль с тоской со́ дна души поднялися,
Что уж нет мочи нести.
Мама, родная! Горюешь ты, знаю,
Стонешь в холодной избе;
Пусть я в неволе, больной, издыхаю, —
Тяжче безмерно тебе.
Больше тебя не увижу я, мама;
Не попрекай, а прости;
И от неправды людской и от срама
Сына, прошу, защити!
ДО МАТЕРІ
Мамо-голубко! Прийди, подивися.
Сина від мук захисти!
Болі зі споду душі піднялися,
Що вже несила нести.
Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу,
Стогнеш сама у журбі;
Хай я в неволі конаю та плачу, -
Важче незмірно тобі.
Бачити більше тебе я не буду;
Не дорікай, а прости;
Та від людського неправого суду
Сина свого захисти!