ГАМЛЕТ, ИЛИ ФЕНОМЕН ДАТСКОГО КАЦАПИЗМА
ТРАГЕДИЯ
Д е й с т в у ю щ и е л и ц а
Г а м л е т, датский кацап.
М а р г а р и т а, мать Гамлета.
П р и з р а к, страшное уёбище, наглухо обвёрнутое в замызганную грязью и сукровицею простыню.
К л а в д и й, похотливый дядя прынца.
З и г м у н д Ф р е й д, известный психиатр.
ДЕЙСТВИЕ ПЕРВОЕ
Берег моря. Слышны разнузданные крики морских птиц, рёв моржей и прочие звуки, издаваемые разною морскою сволочью. Входит Г а м л е т, одетый в изящную просторную «толстовку» и такие же парусиновые штаны. Гамлет элегантно подпоясан узеньким кожаным пояском. Он — босый, бородатый и поцоватый. В руках у него крепкая дубинушка.
Г а м л е т
Как остоп*здело купаться, суко,
Мне! Или, может, искупаться? Х*й ли?
Купаться — или не купаться? Бл*дский
Вопрос мозги е*ёт. Иль, может, не менжуясь,
Спустить тотчас штаны да баттерфляем
Х*ярить, аж покамест за буями
В глазах не потемнеет? Ну, а после?
Последствий страшных не предусмотреть
Один лишь только раз — и вот п*здец
Уж кра́дется с своей улыбкой хичной,
Простуда, геморрой, чиряк на жопе,
Заблёванный паркет, врачи, уколы,
От шприца гематома и — могила!
На ней немытая Офелия, вонючая,
Да кучка маргариток. А под нею
Лежит тот фраер, что любил купаться.
Такие варианты е*ал я в рот и в нос, бля!
(Харкает в море и дубинкою его п*здячит.)
Входит К л а в д и й, похотливый дядя прынца.
К л а в д и й
(игриво)
Мон шер Гамле́т! Пройдёмте в кабинет,
Конфетку дам тебе я пососать.
Конфетка просто супер, «Тузик» вкусный.
(Мерзко чмокает губами, описуя вкусный,
п*здатый «Тузик».)
В ту же минуту из моря вылазит п р и з р а к в грязной простыне.
П р и з р а к
Не верь, мой сын, гнилому пидарасу!
Конфетку ту тебе он в жопу вставит!
К л а в д и й
А-а-а-а!!!
(Убегает.)
П р и з р а к
Ишь ты, сдристнул, ё*аный сцыкун!
Он обосцал меня на рыцарской охоте,
Когда я крепко спал. Предательской рукою
Он в ухо, пидр, навёл немытый х*й свой,
И скосоёбила моё могучье тело
Смертельная гангрена. Мести жажду!
Увидеть эту падлу «на параше»,
С небритым уркой за игрою в «петушка»,
Либо в конторе — сраным инженером,
Либо же в юрте — раком на полу
Татары чтоб его е*али в жопу!
Г а м л е т
Нельзя, неможно мститься! грех! Должны любить мы
Всех пидарасов, маньяко́в, воров,
Ведь всяк из них — народ, все — богоносцы.
П р и з р а к
(иронически)
То, может быть, и мяса ты не ешь?
Г а м л е т
Не ем — не ем я мяса из принци́па.
Я только выпить иногда люблю,
Ведь мы — народ широкий и радушный
И выпить мы умеем до х*я.
Намного больше всяких инородцев,
Жидов да басурман.
П р и з р а к
Х*ёва мода!
Пробзделось что-то в Датском королевстве.
Когда я был царём, е*ал я в жопу
Всех богоносцев вместе с Львом Толстым!
(Само собою, в смысле переносном.)
Как пидарасов с детства не любивший,
Их посылал на «химию» ебошить —
На благо милой Родины. О времена!
О Дания несчастная!
Г а м л е т
Вы, папа,
Там на том свете уже ёбнулися в корень,
Что-то п*здите, бл*дь, что не просцать
И за неделю! Я уж вам сказал,
Что мститься не могу! ибо все люди
Суть братья на земли, кроме жидов,
Татар, масонов, негров, белорусов,
Каких я, сука, ненавижу. В целом же
Я гуманист — не то что вы, папаша!
Вам лишь бы самогонки засадить
Да мамку б бедну на печи е*ать,
Чтобы аж дым из хаты. А потом чайку
Посёрбать да кидаться топором
В парализованную бабку, унитаз
П*здячить сапожищами, и также много
Другой х*йни за вами замечал я.
Зачем же было вам родного брата,
Природой обделённого здоровьем,
Вам силой заставлять лизать миньет?
Вот он и е*анулся, горемычный, —
И х*й ли удивляться? Мать моя,
Страдалица, вас ненавидела, как я —
Жидов. Меня ж, сынка хорошего, любила
И часто дро́чила,* а я с нею играл
В «Котёночка и белочку»... Вы, папа,
П*здуйте в ваше море, да шустрее,
Не то дрыно́м переебу е*альник,
Ещё и дядьку кликну, мы с ним вместе
Таких, бля, п*здюлей вам понавешаем,
Что Дания вздрогнётся!
П р и з р а к
Сукин сын!
Пархатый х*есос! Так на отца? такую
Х*йню пороть? Зачем не утопил
Тебя я в молофье,** лишь ты родился?
Зачем не всунул в жопу головою и —
Не задушил? О бл*дская семейка!
Ну, погоди же у меня!
(Топится в море.)
Г а м л е т
Папаша х*ев — в доску заебали!
Пойти, что ль, выпить в баре шампаньолы,
А то во рту как будто кот насцыкал,
И в несознанке хочется лизать
Шершавым языком горячьи зубы.
Гамлет уходит, моржи ревут, птицы кричат, море шумит.
ДЕЙСТВИЕ ВТОРОЕ
На сцене стоит рояль «Стейнвей». На нём лежат шпроты. Посредине сцены торчит могучее кацапское кресло, лишённое какого то ни было б художественного вкусу. Над всем этим — герб висит национальный. На гербу изображён медведь. В одной лапе у медведя — молоток, в другой — балалайка. Это символизирует трудолюбивость и незакомплексованность твари. В кресле сидит М а р г а р и т а, мать Гамлета, и вышивает воротничок косоворотки. Она напевает «Комарики». Незаметно, мягкою походкою пидараса входит К л а в д и й, похотливый дядя прынца.
К л а в д и й
Сегодня я гулял на датском взморье
С твоим сынком красивым. Я конфеты
Хорошей, вкусненькой ему давал,
Но он не взял, мудила.
М а р г а р и т а
Кой чудак,
Ей-богу! Ох!..
К л а в д и й
(в сторону)
Я выебу его.
(Маргарите)
Конфета «Тузик», очень нехуёвая.
М а р г а р и т а
(ласково)
Проказник!..
К л а в д и й
Чем воняет в кабинете?
Как будто кто б насрал нечистоплотно?
Откройте хвортку, хамы, чтоб пробзделось!
Подскочив, два хама в косоворотках и сапогах шустренько открывают форточку. В неё в ту ж секунду влетает п р и з р а к.
П р и з р а к
Ага-а, сучары! Всем скидать портки,
Ставать, бля, раком! Щас п*здец вам будет,
Сливайте воду, х*евы масоны,
Иль как вас там?
Испуганные Клавдий, Маргарита и хамы исполняют приказания призрака, каковой дико хохочет и летает по кабинету.
К л а в д и й
Призра́че, родный! Никакой х*йни
Не деем мы! Ко всем жидомасонам
Питаем злобу лютую и ненависть
И каждый день национальный гимн
На балалайке хором исполняем.
Бояться нас жиды да басурманы,
Престиж крепчает, мощно возрастают
День ото дня проценты жиру в масле!
Довольны хамы, сыты их е*ала.
Гораздо меньше стало пидарасов.
Ебошат все они, как папа Карло,
На «химии» в Черкассах. Лесбиянки,
Брат, все на Соловках...
Входит Г а м л е т. Он в жопу пьяный. В одной руке у него дрын, в другой — шампанское.
П р и з р а к
Смотри, мой сын!
Смотри! вот — пред тобой жидомасоны!
Ты зап*здячь дубинкой по печёнке их,
Потом доложишь мне. Х*я ль не ясно?
Г а м л е т
Папаша, всё будет в лучшем виде, не волнуйтеся...
Гамлет п*здит всех дубиною. П*здячит герб с медведём, потом заливает шампанское в рояль и шпроты запускает туда же. И по роялю п*здит дубиною. Рояль гудёт.
П р и з р а к
Сынок мой, то — рояль, а не жиды,
Его не надо п*здить! За валюту
Его я покуплял.
Г а м л е т
Е*ал я все рояли, всю валюту,
И всех жидов!
Гамлет п*здит призрака дубиною. Призрак падает. На полу лежат трупы, запизженные Гамлетом. В рояле тихо плавают шпроты. Входит З и г м у н д Ф р е й д. Его очки загадочно блестят в темноте.
Г а м л е т
(потихоньку протрезвляется)
Итоги подведём.
Зап*здил папеньку. И маменьку
Вп*здячил с ро́дным дядею. Въебал
Всю мебель, ценную, национальный герб
Х*йнул. Повсюду смерть, разруха... Бл*дь,
Не буду больше пить я!.. Хотя, правда,
Какой рациональный этому
Альтернативный вариант? Эх, ёб твою
Ты Данию! П*здец всем упованьям!..
(Рвёт на себе «толстовку».)
Тихо играет музыка, приятный голос поёт «Яблочко». Зигмунд Фрейд подходит к Гамлету, колет его шприцем в жопу и уводит с собою в дурдом. На сцене появляются с е м е р о м а т р о с о в в страшных чёрных бушлатах. Песня «Яблочко» победоносно нарастает. Под весёлые звуки «Яблочка» матросы молча, жутко отбивают чечётку.
З а н а в е с
* Здесь: ласкала, баловала.
** Молофья (устар.) — сперма.
Гамлєт, або Феномен датського кацапізму
Трагедія
ДІЙОВІ ОСОБИ
Гамлєт, датський кацап.
Маргаріта, мати Гамлєта.
Привид, страшне чудо, старанно прикрите замизганим в багнюку і сукровицю простирадлом.
Клавдій, хтивий дядько принца.
Зігмунд Фрейд, відомий психіатр.
ДІЯ ПЕРША
Берег моря. Чути розбещені крики морських птахів, ревіння моржа і інші звуки, іздаваємиє різною морською сволотою. Входить Гамлєт, одягнутий в зручну приємну толстовку і такі ж самі парусинові штани. Гамлєт красиво підперезаний вузеньким шкіряним пояском. Він босий, барадатий і пацаватий. В руках у нього дебелий дрючок.
Гамлєт:
Як остоп*здило купатися мені!
Чи, може, іскупатися? Купатись
Чи не купатись? Бл*дські ці питання
Заябують. Чи, може, не вагаясь,
Спустити враз штани та батерфляєм
Х*ярити, аж поки за буями
В очах не потемніє? Ну, а згодом,
Про наслідки можливі не подумать
Один лиш тільки раз — і вже крадеться
Піздєц з своєю усмішкою хижой,
Прастуда, гємарой, чіряк на сраці,
Запльована підлога, лікарі,
Від шприця гєматома і могила!
На ній брудна Афєлія вонюча
Та купка маргаріток, а під нею
Лежить той фраєр, що любив купатись.
Такіє варіанти їбав я в рот і в носа!
Гамлєт харка у море і його дрючком п*здячить. Входить Клавдій, хтивий дядько принца.
Клавдій (грайливо):
Мон шер Гамлєт! Ходім у кабінет,
Канхвету дам тобі я посмоктати.
Канхвета очень класна, «Тузік» вкусний.
Клавдій гидотно плямка, ізображая вкусний, ніх*йовий «Тузік». У ту же мить із моря вилазить привид у брудному простирадлі.
Привид:
Не вірь, мій сину, цьому підарасу!
Канхвету ту тобі він в жопу встромить.
Клавдій:
А-а-а! (Тікає.)
Привид:
От бач, злякався, йобаний сцикун!
Він обісцяв мене на полюванні,
Коли я міцно спав. Підступною рукою
Він в вухо спрямував брудного х*я,
І скосоп*здила моє прекрасне тіло
Смертельная гангрєна. Помсти хочу!
Побачить цю падлюку на параші
За грою в «півника» з неголеним убивцей,
Або в канторі сраним інженером,
Або у юрті раком на підлозі,
Татари щоб його їбали в сраку!..
Гамлєт:
Не можна мстить! Повинні ми любити
Всіх підарасів, злодіїв, убивць,
Бо кожен з них нарід, всі богоносці.
Привид (іронічно):
То, може, ти і м’яса не їси?
Гамлєт:
Ні, не їсу я м’яса принципово.
Я тіки випить іноді люблю,
Бо ми — народ широкий і гостинний,
І випити ми можем дохуя.
Намного більше інших інородців,
Жидів та басурман.
Привид:
Х*йова мода!
Пробзділось щось у Датському князівстві.
Коли я був царем, їбав я в жопу
Всіх богоносців вкупі з Львом Толстим
(Ну це, канєшно, в смислі переносном),
Бо підарасів з дєтства не любивши,
Їх посилав на «хімію» їбошить
На благо Батьківщини. О, часи!
О, Данія нещасная!
Гамлєт:
Ви, батьку,
Там привидом вже зовсім заїбались,
Щось п*здите таке, шо не просцяти
За цілий тиждень, — я вже Вам сказав,
Шо мститися не можна, бо всі люди —
Це браття на землі, окрім жидів,
Татар, масонів, негрів, біларусів,
Которих я ненавиджу. В цілому ж,
Я гуманіст — не то шо Ви, папаша!
Вам тіки би горілки засадить
Та мамку бідну на печі їбати,
Аж дим із хати йде. А потім чаю
Посьорбати і кидати сокиру
В паралізовану бабуню, унітаза
Х*ярить чобітьми… І также много
Другой х*йні за Вами замічав я.
Навіщо ж Вам було родного брата,
Слабкішого за Вас своїм здоров’ям,
Примушувать лизати Вам мінєта?
От він і їбанувся, бідолашний.
І це не дивно! Мати моя бідна
Ненавиділа вас, як я жидів.
Мене ж, синка харошого, любила
І часто пестила, а я із нею грався
У «курочку та півника»… Ви, батьку,
П*здуйте в ваше море, та хутчіше,
Бо я дрючком переїбу їбальник,
Ще й дядька позову, і ми з ним разом
Таких піздюлєй Вам понакладаєм,
Шо Данія здригнеться!..
Привид:
Сучий сину,
Х*йовий нєдоносок — так на батька,
Таку х*йню казать? Чом не втопив я
Тебе у малахв’ї, як ти родився?
Чом не засунув в жопу головою
Й не задушив? О, курв’яча сімейка!
Зажди ж у мене!
Привид топиться у морі.
Гамлєт:
Папаша бл*дський, в доску заїбали!
Піти би випити у барі шампаньйоли,
Бо в сурлі мов коти понасцикали,
І несвідомо хочеться лизати
Шершавим язиком гарячі зуби.
Гамлєт уходить. Моржі ревуть, птахи кричать. Море шумить.
ДІЯ ДРУГА
На сцені стоїть рояль «Стенвей», на ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоїть кацапське крісло, позбавлене художнього смаку. Над всім цим герб висить національний, на гербі зображено ведмедя. В одній руці в ведмедя молоток, а в другій — балалайка. Це символізує працелюбність і незакомплексованість тварюки. На кріслі сидить Маргаріта, мати Гамлєта, і вишиває комірець косоворотки. Вона наспівує «Комаріки».
Непомітно, м’якою ходою підараса, входить Клавдій, хтивий дядько принца.
Клавдій:
Сьогодні я гуляв на датськом взморьє
З твоїм синком красівим. Я канхвету
Харошу, очень вкусну йому давав.
Но он не взяв, мудило.
Маргаріта:
Какой чудак, їй-богу!
Клавдій(сам до себе):
Я виїбу його.
(До Маргаріти)
Канхвета «Тузік» очень нєх*йова.
Маргаріта(лагідно):
Бешкетнику!..
Клавдій:
Чим бздить у кабінєті,
Неначе хтось насрав нечистоплотно?
Відкрийте хвортку, хами, шоб пробзділось!
Підскочивши, два хама в косоворотках, в чоботях швиденько відкривають хвіртку. У неї в ту ж мить влітає привид.
Привид:
Ага, падлюки! Всім скидать штани
І стати раком, щас піздєц вам буде,
Слівайте воду, йобані масони,
Чи як вас там?
Клавдій, Маргаріта і хами злякано виконують накази привида, який дико регоче і літає по кабінєту.
Клавдій:
Мій Привиде, ніякої х*йні
Не робим ми — ко всєм жидомасонам
Іспитиваєм злобу і ненависть,
І каждий день національні гімни
На балалайці хором ісполняєм.
Бояться нас жиди та басурмани,
Прєстіж крєпчаєт, мощно возрастаєт
День ото дня процент жиров у маслі.
Довольні хами, ситі в них їбала.
Гараздо мєньше стало підарасів.
Їбошать всі вони, як папа Карло,
На «хімії» в Черкасах, лізбіянки
Усі на Соловках…
Входить Гамлєт. Він у сраку п’яний. В одній руці у нього дрючок, в другій — шампанське.
Привид:
Дивись, мій сину, це — жидомасони,
Ти зап*здяч дрючком їх по печінці,
Потом мінє доложиш. Шо не ясно?
Гамлєт:
Папаша, все буде в лучшем відє, не хвилюйтесь!
Гамлєт п*здить усіх дрючком. П*здячить герба з ведмедем, потім заливає шампанське в рояль і шпроти запускає туди ж. І по роялю п*здить дрючком. Рояль гуде.
Привид:
Мій сину, то рояль, а не жиди,
Його не нада п*здить, за валюту
Його я купував…
Гамлєт:
Їбав я всі роялі,
Всю валюту і всіх жидів!..
Гамлєт п*здить привида дрючком. Привид пада. На полу лежать трупи, поп*зджені Гамлєтом. В роялі тихо плавають шпроти.
Входить Зігмунд Фрейд. Його окуляри таємниче блищать у темряві.
Гамлєт (потихеньку починає тверезитись):
Ітогі падвєдьом: уп*здив тата,
І мамку зап*здячив з рідним дядьком.
Поп*здив мєбєль ценную, герба
Національного х*йнув,
Усюди смерть, розруха…
Не буду більше пити я!.. Хоч правда,
Яка розумная цьому альтернатіва?
Ех, бл*дська Данія!
Піздєц всім сподіванням!..
Гамлєт рве на собі толстовку. Тихо грає музика, приємний голос співа «Яблучко». Зігмунд Фрейд підходить до Гамлєта, коле його шприцем у сраку і уводить до божевільного дому. На сцені з’являються семеро матросів в жахливих чорних бушлатах. Пісня «Яблучко» переможно шириться. Під веселі звуки «Яблучка» матроси мовчки страшно відбивають чєчьотку.
ЗАВІСА.