Нет, не любил я в жизни никого
Так, как живому следует любить
Живых, чтоб, не отрёкшись самого
Себя, войти в чужую душу, быть
С ней заодно, её желаньем жить,
Добро творить, не думав, для неё,
И так, тайком от ней, вести её
Куда тебя цель высшая манит.
Быть сразу господином и слугой,
Себя отрёкшись, быть самим собой —
Любить так не умел я никогда.
То ль чересчур я стал себялюбив?
То ль творческий иссяк во мне порыв?
То ль путь мой вёл меня по жизни не туда?
2 окт[ября] 1889
Ні, не любив на світі я нікого
Так, як живому слід живих любить,
Щоб, не зрікаючись себе самого,
Ввійти в другого душу, переймить
Його думки, його бажанням жить,
Не думавши добро творить із того,
І так, незамітно зовсім для нього,
Вести його, де вища ціль манить.
Відразу бути паном і слугою,
Зректись себе і буть самим собою –
Отак любить ніколи я не вмів.
Чи самолюбства в мні замного стало,
Чи творчих сил живих було замало?
Чи шлях життя мене фальшиво вів?
2 окт[ября] 1889