Н.Бидненко
Відшуміло давно наше літо
І безсонних зозуль голоси.
За кохання заплачене мито,
Повернутись його не проси.
А було ж: наче здійснена мрія.
А було ж: наче диво із див.
Не страшні були спека й завії…
Як же вийшло, що ти розлюбив?
Чи недобрі тобі стрілись люди
І словам ти повірив лихим…
І з очей не спадала полуда
Та й розтало кохання, мов дим.
Я ніколи тебе не забуду
І те наше щасливе «колись».
Крізь печаль і гіркі пересуди
Ми зірками у небі зійшлись.
***
Отшумело давно наше лето
И кукушек ночных голоса.
За любовь дань проплачена где-то,
И вернуть её неспроста.
Было же: что сбылась мечта.
Было же: как диво из див.
Не страшны были зной, холода...
Как же вышло, что ты разлюбил?
Или злые тебе встретились люди
И словам ты поверил плохим...
С глаз не спадала завеса
Да и любовь растворилась, как дым.
Никогда я тебя не забуду
И то наше счастливое "когда-то".
Сквозь печаль и людей пересуды
Мы звёздами в небе сошлись.