Немовби кадри із минулого,
З німого давнього кіно.
Від злодіянь набігу руського
Не має спокою ніхто.
Під воду долі сотень кинуті,
Пливуть зруйновані дахи,
Напором гніву душі стиснуті
І злом затоплені шляхи.
Тваринки стогнуть перелякані,
Не розуміючи біди,
Від жаху очі, мов заплакані,
Благають жалісно: "Звільни!!!"
У ворожнечі душі зрощені
Все більше схожі на примар…
Потоки, криками насичені,
Несуть акорди лютих чвар.