Судите, судьи, вы меня
Без вашей лживой милости!
Не ждите, что сверну с пути
«Греха и нечестивости»,
Не ждите, что головушку
Склоню пред вас в смиреньи я,
Что в вашу верить доброту
Унижусь хоть мгновенье я.
Судите смело слабого, —
Вы ж можете и — режете!
Судите без стыда, ведь стыд
На поводке вы держите;
Судите, как закон велит,
Судите жёстче, не щадя,
Ведь вы с законом вашим суть
Одной машины шестерня.
Лишь об одном я вас прошу,
Скажите честно вы и — в глаз:
В чём я и те, кто здесь со мной,
Виновны, какой грех на нас?
Скажите чётко: «Люди те —
Предатели! Они хотят
Перевернуть, переломать,
Разбить державный наш уклад!»
Скажите ж и ещё, за что
Хотят сломать ваш целый строй?
За то, что правит в нём богач,
А спину гнёт народ немой,
За то, что честный труд при нём
Унижен, загнан, загноблён,
Хотя общественный ваш строй
Содержит весь и кормит он;
За то, что дармоеды тут
Рабочью кровь и пот сосут;
За то, что тут с кафе́др, с амвон
Не свет Христов, а морок льют;
Что льётся миллионов кровь
По прихоти царей, господ;
Что человеку человек
Тут волк, палач, холоп, господь.
Ещё ж скажите, как хотим
Мы ваш переустроить строй.
Нет, не оружьем, не огнём,
Мечом, железом и войной,
Но правдой, разумом, трудом,
Наукой. А уж коль война
Кровавая развяжется —
Не наша будет в том вина.
Скажите ж, что и сами вы
Нам не откажете и в том,
Что правду мы в народ несём,
Что прямо, честно мы идём
За справедливостью. Хоть раз
Скажите всё без хитрости
И во имя строя э т о г о
Судите нас без милости!
30 апр[еля] 1880
Судіть мене, судді мої,
Без милості фальшивої!
Не надійтесь, що верну я
З дороги «нечестивої»,
Не надійтесь, що голову
Пред вами смирно схилю я,
Що в добрість вашу вірити
Буду одну хоч хвилю я.
Судіть мене без боязні –
Таж сильні ви, то знаєте!
Судіть без встиду, таж ви встид
На прив’язі тримаєте;
Судіть, як каже право вам,
Судіть остріше, тяжче ще –
Таж ви і право – то одно
В одній машині колісце.
Одно лишень, прошу я вас,
Скажіть виразно й сміло ви:
Яка вина моя і тих,
Що враз зо мною йдуть і йшли?
Скажіть виразно: «Люди ті –
Се зрадники! Вони хотять
Перетворить, перевернуть,
Звалити наш суспільний лад!»
Та й ще скажіть, за що хотять
Перетворити лад цілий?
За те, що паном в нім багач,
А гнесь слугою люд німий,
За те, що чесна праця в нім
Придавлена, понижена,
Хоч весь той ваш суспільний лад
Піддержує й живить вона.
За те, що дармоїдство тут
З робучих рук ссе кров і піт;
За те, що тут з катедр, амвон
Ллєсь темнота, не ясний світ;
За те, що ллєсь мільйонів кров
По прихоті панів, царів;
За те, що люди людям тут
Кати, боги, раби гірш псів.
А ще скажіте, як сей лад
Перевернути хочем ми.
Не зброєю, не силою
Огню, заліза і війни,
А правдою, і працею,
Й наукою. А як війна
Кривава понадобиться –
Не наша буде в тім вина.
Та ще скажіть, що ви й самі
Не відмовляєте нам то,
Що правду ми говоримо,
Що прямо, чесно ми йдемо
За правдою. Все те скажіть,
Судді мої, по щирості,
Тоді в ім’я сього ладу
Судіть мене без милості!
30 апр[еля] 1880