Дивлюсь на квіти, прислухаюсь,
Про щось шепочуться вони…
А я красою надихаюсь,
Дарами літньої пори.
Пливуть хмарки в блакитнім небі,
Здається, що нема війни:
Ніхто не стогне, як у пеклі,
Не обливається слізьми.
І тишу вибух не лякає,
І вітер тішиться теплом,
Душа надії не втрачає,
Що зможе справитись зі злом.
Який же світ земний прекрасний!
Є все у ньому для добра!
Невже і Бог уже не здатний
Спинити нелюда з кремля?!!