***

Я не знаю, Боже, чи бачиш ти,
Але скільки залишилось доброти?
І як мужність зростає під час біди,
Та у серці палає бажання допомогти,
Що лишає вогняні чорні сліди.
Які гарні у щирих людей думки,
І які ці істоти сміливі, але слабкі.
Та благаю, пробач нам усі гріхи.
Бо не мають кращі гинути, навпаки.
І людяність врятує світ, залюбки.
Та надія жива і дихає ще поки...