Иван Франко. Тюремные сонеты. Кровавые сны. IV

Михаил Каринин-Дерзкий
Вот Гонта,* вместо тела с синяком,
С отрезанным под корень языком;
Его сажают на горячью шину
И шкуру рвут, всю обдирают спину.

А дальше сотни, тысячи витают
Кровавых теней немо надо мной:
Их бьют, рвут, жгут, в колёсах распинают,
И в яме кодненской** кровь бьёт струёй.

Прочь, прочь, несчастные, покойтесь в мире,
В могилах своих тёмных, забытых!
Не мало ль человечеству мук ваших злых,

Чтоб с вами боль и мы ещё делили?
Ушло уж время мук таких и пыток! Спите!
И мягких нам сердец не бередите!

22 сент[ября] 1889


* Гонта, Иван (ум. 1768) — украинский национальный герой, один из вождей Колиивщины, крупнейшего крестьянско-казацкого восстания в 1768 г. на Правобережной Украине против крепостнического, национального и религиозного гнёта шляхетской Польши. Казнён поляками в с. Сербы (ныне Гонтовка) Винницкой области.
** В яме кодненской... — в селе Кодня близ Житомира в 1768 г. поляки казнили украинцев — участников Колиивщины.






Ось Гонта йде, ввесь синій від побою,
З відтятим язиком і рукою;
Його садять на розжарену шину
І шкуру друть, аж всю обдерли спину.

А далі сотні, тисячі проходять
Кривавих тіней німо надо мнов:
Їх б’ють, рвуть, палять, в колесо городять,
І в ямі коденській булькоче кров.

Проч, проч, нещасні тіні, спіть спокійно
В могилах своїх темних, позабутих!
Чи ж мало людськості мук ваших лютих,

Щоб з вами й ми терпіли ще подвійно?
Пропав вже час тортур і мук таких!
Спіть, не тривожте наших серць м’яких!

22 сент[ября] 1889