Жалюгідна потвора… Ти сконаєш
в глибоких смерті муках. Б-г не б’є
м’якеньким буком розум, що гниє,
і ти цю муку зрештою пізнаєш,
дітей своїх поклавши у труну,
а разом з ними проклятих онуків…
Так-так. За муки Він дає лен муки
безсонням перетравленого сну.
І не врятують викривлені мури
твій бісів дух від чорноі баюри
кривавих сліз, що мій народ пролив,
оплакуючи вистражданих діток,
яким ще так хотілося пожити,
та не змогли, бо ти, сволота, жив…