В небо дивлюсь і запитую: "Що буде завтра?"
"Завтра вже літо!", – наспівують тихо вітри…
Йде у далеку дорогу весна, і вже зараз
Чуються подихи літа у плескоті хвиль.
Літо вже завтра привітно усім усміхнеться
І подарує щасливі й палкі відчуття,
Змиє негоду, спитає: "Ну, як вам живеться?"–
Дасть обіцянку прикрасити мрії й буття.
Червень в дарунок готує уже безтурботність,
Ніжність таку бархатисту, як лагідний шовк.
Вранці засяє роса, як магічна коштовність,
Вкриють ромашки траву, наче білий сніжок.
Ліс спокушатиме струменем нот прохолоди,
Ранні світанки стелитимуть сизий туман.
Літо запросить на свято високої моди:
Світлі надії воскреснуть в душі і в думках…
"Що буде завтра", – запитую тихо у Травня?
"Завтра вже літо", – шепочуть солодкі вуста,–
Завтра вже кожен відчує енергію щастя,
Знов оживуть в неспокійній душі почуття…"