До кінця весни так мало:
Відцвітає все навкруг.
А в душі від мрій аж лячно
І звучить щемливий блюз.
Може, встигну я жадання
Загадати хоч одне
І вгамую сумування?..
Може, в серці біль мине?
Я порину в цвіт бузковий,
У березовий розмай,
В аромат лісів сосновий
І скажу журбі: "Прощай!"
Я послухаю відлуння
Давніх задумів і мрій
І щасливо усміхнуся
Нотам віри і надій.
Вийду з кавою на ґанок
Та пройдуся по росі
І відчую теплий ранок
В сяйві ранньої зорі…
Від солодкої знемоги
Зникнуть всі тривоги вмить,
І акорди перемоги
Подарують віру в мир…