И утра зеленью весь окружён,
Где в розах сад лениво утопает,
Дарует ночью полнокровный сон,
Рассказывает в нём о том, что знает;
А знает он гармонию весны,
Которая закончится так скоро
И философски будем все честны –
Такой у жизни быстротечный норов…
Да птицы гимны жизни всё поют –
К природе ведь так близко сопричастны
И гнёзда их простой, но всё ж уют,
Не знать им, слава Богу, о соблазнах.
А город – по проспектам-жилам бег,
Жизнь переплетена в своих законах.
На перекрёстках встречи двух коллег.
Цветы и взгляд на мир, уже с балконов…
Вдруг гром с небес напомнил о себе,
Компьютер показал грозы набросок.
О мире сердце вновь стучит в мольбе,
Есть гром иной – всем душам отголосок…
28.05.2023г.
Про мир серденько стукає в благанні
Із ранку зелені панує сонм –
В трояндах сад ліниво потопає,
Дарує в ніч нам повнокровний сон,
Розповідає в нім про те, що знає;
А знає він гармонію весни,
Яка закінчиться, на жаль, так скоро
І філософськи звісно – не спинить,
Такий в життя є швидкоплинний норов…
Ось птаха гімн життя усім співає –
З природою близька, у вічнім русі,
Для затишку гніздечко заплітає,
Не знає, слава Богу, про спокуси.
А місто – по проспектах-жилах біг,
Життя переплетінням у законах.
ВыпАдок зустріч двох колег стеріг.
Герань і погляд в світ, уже з балконів…
Та раптом грім з небес насипав дані,
Комп'ютер показав грози свій начерк.
Про мир серденько стукає в благанні,
Грім інший – відгомін душі, неначе…
28.05.2023 р.