Не вартий ти того, щоб вірші про тебе писати,
Спали хоч мене на хресті – все одно я на небо,
А ти не дістанеш, тому що не зрадив я мати
За тридцять сріблястих монеток, як хоче твій Геббельс.
На небі – все краще; твою не побачу вже пику,
І знати не хочу, хто є ти, СС послідовник.
Вовік не почую пекельних, безжалістних криків,
А зло, що було лиш у пеклі, вже лізе назовні.
Хоча, коли дивом побачу – будь певен, зрадію,
Бо, мабуть, тебе напоумив якийсь дивачина!
Зрадію я кожному, так! Там ніхто не сивіє!
Усі ми там будемо дітьми – така ось країна!
Наврядчи побачу. А втім, не мені це судити;
Мені залишитись людиною личить – не більше.
Іди же із Богом, фашисте, бо знають і діти:
Чим більше уб'єш ти, тим довше горітимеш, грішник!
травень 2023