Иван Франко. Тюремные сонеты. Узка, тяжка дорога..

Михаил Каринин-Дерзкий
«Узка, тяжка дорога к жизни, к богу», —
В писаньи где-то сказано святом.
Я ж возразить святому смею демагогу
Теперь, познавши вход в казённый дом.

Вонючьи сени — первый знак, засим
Душно́го тамбура скрипучьи двери,
Потом — по лабиринту вкруг, за ним —
Тюремный двор, как логово без зверя.

А по двору солдат с ружьём идёт,
В сенях конвой угрюмый, злые менты,*
И арестанты, будто тень, толкутся.

Сей тяжкий путь — он к жизни ли ведёт?
Пусть скажут вам цугундера клиенты!
Пересчитайте слёзы, что здесь льются!

10 сент[ября] 1889


* Мент — здесь в устар. знач.: тюремный надзиратель.






«Вузька, важкая до добра дорога», –
Се сказано десь у письмі святому.
Та я перечу тим словам якмога,
Пізнавши вхід до в’язенного дому.

Вонючі сіни – перша осторога.
Скрипливі двері в хіднику тісному,
Відтак ідеш по манівцю крутому,
А там подвір’я, мов пуста берлога.

А по подвір’ю вояк патрулює,
У сінях варта, стражники понурі
І арештанти, наче тінь, снуються.

Сей шлях важкий – чи до добра прямує?
Спитайте тих, що мучаться в тім мурі!
Зрахуйте сльози, що день в день тут ллються!

10 сент[ября] 1889